Я знову посп шаю у дитинство

Я кваплюсь у дитинство,хто зі мною?,
туди де хлів і батьківський садок,
де кропива і верби над водою,
канава,а між вербами ставок.

Біжу у юність,де Різдвяна зірка,
де влітку я косив кролям траву,
де на санках каталися із гірки
ліпили взимку бабу снігову.

Прискорено іду,де стигле жито,
де карасями повняться ставки,
де рибу цілий день могли ловити,
в яких крім карасів жили п'явки.

У поле,де не скошенне колосся,
ромашки й конюшина,мов живі,
де літо пестить золотом волосся,
де коники і маки у траві.

Я вас благаю,а не просто прошу,
не хочете,то я і сам пішов,
у восьмирічну школу на холошу,
де місяць над заозером зійшов.

У юність поспішаю,де калюжі,
де лине сміх дитячий у селі,
лечу,бо захотілось дуже-дуже
вареників з макітри на столі.

Біжу туди,де цілі дні весною
ми босими гуляли по дощі,
де всі разом,на танці йшли юрбою,
де ловимо і трусимо хрущі.

Біжу,де поздирав колись коліна
де кір,комбайн у полі,де жнива,
де батькова висіла мандоліна,
і не була ще сива голова.

Загляну на секунду чи хвилину,
щоб радісний почути друзів сміх,
щоб Білозір'я обійнять перлину,
бо,земляки,-я вас люблю усіх.

Заозером візьму води горнятко
у ліс,на кладовище теж зайду,
і на могили моїх брата з татком
букет весняних квітів покладу.

До Білозір'я придивляюсь пильно,
хоч пролетіло вже чимало літ,
я поспішаю - бо сумую сильно,
біжу,щоб віднайти дитинства слід.

Де семеренки яблука налиті,
де мама пиріжки смачні пекла,
Карпусь усіх запрошує щомиті,
щоб приъжджали до свого села.

березень 2025
О.Чубенко- Карпусь