щасливе дитинство

моє дитинство було щасливе -
якої тільки шкоди я не наробив,
але до днів сьогоднішних дожив успішно...

палив пожежі, ламав і розбивав не тільки скло і речі -
людськії долі товк на шмаття, не розуміючись на психології стосунків

образив бога тисячу разів, бабусю, що молилась, розчесавши коси не любив у мить саме оцю
і взагалі у мріях вбив попів штирнайціть штук, вчинив разів зо п'ять потоп землі усеї

був штірліцем, кричав чужими голосами на уроках в школі хальгітлєр,
давав підсрачників тим однокласницям, що не давались лапать за цицьки - тим, що давали  - теж підсрачників давав, за коси смикав ще і мав муйню оцю за прояви великої любові

одного разу плавки вижимав на річці, голенький стояв, прикритий і кущами, і камінням - коли до мене вийшла сусідська дівчинка одного віку із моїм і ржати як коняка почала над зморщеним маленьким пісюном - о, з пір отих хочу її піймати й виєбать у отвори усі - три рази, щоби вона стогнала від задоволення і закохалася у мене - тоді я нахуй пошлю її і нагадаю дитячу ту пригоду...