Ти говорив, що я як вс1

Стріляє думка в голові,
І б’є у скроні.
Ти говорив, що я – як всі,
Я – постороння.
Ти говорив, що тільки гість,
Любив мовчати.
Я ж не сварюся, нема сліз,
Чого кричати…

Ти так розказував, як Бог,
Все було гарно.
Якби не були ми удвох,
То театрально.
Я би повірила, що все
Отут вистава.
А не лише одне просте…
Холоне кава.

Стріляє думка, б’є вабанк
У підсвідомість.
Ти знову сядеш на диван,
Так безпардонно,
Немов тебе тут пів життя
Усі чекали.
Ти посторонній? Як і я!
Іди по справах.

Мен ці драми ні до чого,
Та й не варте:
Коли зустрінемося вдвох,
То хочу щастя.
Якщо мені погано тут,
То я іду.
І ти іди кудись в світи,
Я ж не змовчу!

І не брудни мені диван,
Не знявши капці!
Отак ведуть себе в гостях
Лише засранці!
Якщо говориш, що ти – гість,
То вчи манери!
Красива книга, дивний зміст,
Нема потреби.

Стріляє думка в голові,
І б’є у скроні.
Ти говорив, що я – як всі,
Подібних – море.
Ти говорив, що тільки гість,
Любив мовчати.
Я ж не сварюся, нема сліз,
Чого кричати…

21.03.2025

© Inna Омут, 2025