Маленький вірш! А скільки почуттів!
Тут все сплелось: образа, радість, смуток!
Палка жага щоденних відкриттів,
Хвилюючих думок ліричний згусток!
Проймає душу чийся гострий біль,
Чужа печаль і здавлені зітхання.
Загострює життєва заметіль
Чуттєві вболівання і зітхання.
Чотиривірш, та в нім – холодний лід
Людського розбентеженого серця,
Нежданої біди жорстокий слід,
Оманливих надій солодке зерня…
Не розумієш часом, нащо так?
Чом не таїть поет акорди блюзу?
Чом пише, не чекаючи відзнак,
Щасливий, що леліє в серці Музу?..
В словах поета – всі дива життя!
Щасливі долі і шляхи тернові…
Поет тримає ниточку чуття,
Що з’єднує серця теплом любові!
Ниточка чуття
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125032105214
Свидетельство о публикации №125032105214
Рецензии