Від слів поета світ не запалає,
Нажаль, і зло не піде нікудИ.
Мені здається - іноді не знаю,
Як вберегти планету від біди.
Кидаючи зерно у мерзлу почву,
Чи марно я чекаю врожаї?
Де, де зшукать слова оті пророчі,
Що ночі розтривожили мої?
Де край обставин, коли час повстати
І "Досить!" вигукнуть, як тільки стане сил?
І скільки сльози можна нам ковтати,
Проходячи рядами днів могил?!...
Жаль, слів поета іноді не чути
Скрізь вибухи й сирен жахливий вий!
І світ тому й не знає, як нам бути
І йде наосліп, наче ще живий...
От слов поэта мир не загорится...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2025
Свидетельство о публикации №125032000432
Свидетельство о публикации №125032000432
Рецензии