Знов, Мамо, говорю з тобою,
Але, тепер - лише у сні.
РокИ хвилюються юрбою -
Є голосні, не голосні,
Є сірі й нічогО не варті,
І є на спомин - дорогі.
Давно забулися всі старти
Та фініш близько - до нудьги.
Потрохи твій стирає образ
Немилосердно-дикий час.
Світанок, що фарбує обрій -
Коротка мить єднає нас.
Я говорю з тобою, Мамо,
І знов прокинувся в сльозах.
Весняний ранок. Все - так само
Та білий голуб сів на дах.
Вновь, Мама, говорю с тобою...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2025
Свидетельство о публикации №125032001202
Свидетельство о публикации №125032001202
Рецензии