Поцiлункове

Як зустріч десь серед пустелі
Двох дуже вимучених спраг…
Тремтить планетний епітелій -
Аж гори валяться у прах.
А відчуття настільки гострі –
Б'є кров… у скроні? через верх?
І блискавка – контрольний постріл
За низкою розрядних черг.
Так п'ють коктейль із райським соком.
Це зустріч променів зірок.
І те, чого сягають оком,
Вже поруч – лиш зробити крок.
Ось так кохаються медузи,
Така у скатів є любов…
Солодше акустичних музик,
Де всі підсилювачі оff.
Палка оргіастичність Сходу,
Невинна ніжність кошенят.
За відповідної погоди
Так ніжно дзвоники дзвенять,
Коли торкнулись пелюстками…
Це мить гармонії світів,
Коли ведуть у небо гами
Таких шалених почуттів.
Неначе спалахнули свічі,
Де перехрещено ґноти.
Це все жіноче й чоловіче
На мить зійшлося в «я» і «ти».
Гадають так на спільну долю
За візерунком на вустах.
І ніжність в кожній альвеолі…
Зриває геть всесвітній дах,
Чого ніколи не бувало.
Це мить єднання двох харизм.
Так із приборканністю шквалу
Грайливо шаленіє бриз
Над морем десь в очах Куїнджі.
Так Сонце пестить Сен-Тропе.
І навкруги все зовсім інше,
Коли поцілував тебе.