Кажуть люди
і цвітіння, і біль, і руїна…
Що у підсумку простір навіки знесе
невгамовного часу лавина.
Що страждати не варто, бо серце не зна,
чим воно заспокоїться згодом…
Що за смерті стіною є інша стіна,
бо така вже у смерті природа…
Що ніхто із собою нічого не взяв
із земного багатства на небо…
Що для щастя немає серйозних підстав,
як не нема й у нещасті потреби…
Що від кожного щось, та залежить хоч мить
у майбутнього темряві білій…
Що душа не для тіла пустого бринить,
мов та скрипка, у тузі безсилій…
Що реальність - це те, чим марнується світ,
безупинно втрачаючи мрії…
Кажуть люди, і знов помирають від бід,
бо втрачають на Б-га надію…
Свидетельство о публикации №125031804015