Занурююсь у почуття провини.
Ще неясні ні рік, ні день, ні час,
Та вже душа сумна, мов кожен раз
Навік пливе за обрій щастя днини.
Гілки ще так ніколи не хитались,
І вітер ще ніколи не сурмив.
Ще так ніколи не страждали ми,
Бо ще ніколи так не розставались.
Де ділася невинная грайливість?
Чом страшить, наче гріх, прощання мить?
Чому без вітру під пером тремтить
Уривок вірша - мов душі уривок?..
Занурююсь у почуття провини, або Уривок
© Copyright: Миклош Форма, 2025
Свидетельство о публикации №125031700679
Свидетельство о публикации №125031700679
Рецензии