Душа блукає в лісі,
Тіло вдома.
Пересихає в горлі тихий мат.
Мій біль нестерпний,сплутана свідомість
Малює плідно те, чого нема.
Напружено вдивляюся у тишу,
Та синьооке небо хтось краде
І сірий вечір, наче сіра миша
Ховається від мене і людей.
І відчаєм наповнюється ніша
І дичавіє мій уявний ліс,
Бо знову наїжачується тиша,
Здригається земна могутня вісь.
***
© Copyright: Татьяна Каминская, 2025
Свидетельство о публикации №125031705424
Свидетельство о публикации №125031705424
Рецензии