Н.Бидненко
Образа
Образа білим саваном заковує,
Мій всесвіт затріщав з усіх боків.
Уламками, безсиллям, а чи втомою
Вкриває серце... Ти цього хотів?
Минулі дні, любов'ю переповнені,
З календаря зірвав ти мимохіть...
Це б душу в душ - про тебе змити спомини,
Щоб вільною від тебе відлетіть.
Ну, де взялись оті слова образливі,
Коли весна буяла навсібіч?
Похоронили ми кохання заживо,
Лиш тихим болем обізвалась ніч.
***
Обида белым саваном закована,
Мой мир вдруг затрещал со всех сторон.
Осколками, бессилием, усталостью
Накрыло сердце... Ты этого хотел?
Прошлые деньки любовью переполнены,
С календаря сорвал ты мимоходом...
Мою бы душу в душ - и смыть воспоминания,
Чтобы свободной от тебя мне улететь.
Ну, где взялись твои все оскорбления,
Когда весна цвела со всех сторон?
Похоронили мы любовь всю заживо,
Лишь тихой болью отозвалась ночь.
Обида
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2025
Свидетельство о публикации №125031704009
Свидетельство о публикации №125031704009
Рецензии