Night with her Train of Stars
і так пронизливо надсадно
;лунала надвечірня меса,
а ;зорі падали у плесо,
не залюбки, без інтересу,
по колу розбігались хвилі,
і шепотіли губи тіні:
не приведи зійти самотньо,
вже не до ладу, незворотньо,
як зорі, в темряві пустотній...
світлина: Edward Povey. Night with her Train of Stars, 1912
Свидетельство о публикации №125031608638