Спустошення
Може, це депресія,
Може, меланхолія,
Чи негода березня
Викликає сум?
Що в природі коїться?
Де весни мелодія?
У душі – збентеження,
Холодно від дум.
Щось мені не пишеться,
Рима не знаходиться,
Дощ по шибках стукає,
Ніби восени.
Мріями знесилена,
У думки заглиблена,
Слухаю, як хлюпає
Темна ніч весни…
Ще й зірки сховалися
Чи про щось дізналися?
Місяць десь за хмарами,
Може, спить давно?
А мені щось мариться,
Знов тривожне бачиться,
Вітер віє чварами
І віщує зло…
Темна ніч плюскочеться
І з дощем шепочечеться,
Небо розтривожено
Дивиться на світ…
Жити в мирі хочеться,
А в душі – спустошення,
Порожньо від множення
Неспокійних літ...
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125031507652
Свидетельство о публикации №125031507652
Рецензии