лунные старухи

билингва 2016/25

***
Ти виглядаєш сумною:
рибка-камбала притулилася до вікна.
блідо-рожеве бра
з перегорілою лампочкою
абракадабритися в тиші.
і дівчинка сидить на кушетці, обнявши коліна.
Дитинства білий пломбір необоротно розтанув і втік.
Ти виглядаєш сумною,
і я не в силах тобі нічим допомогти.
А, можливо, це пастка?
Мужчиноловка з ароматними липкими стрічками?
Майстерна маска хижого ангела?
Поради подруг, як голки,
входять у шовкову м'якоть серця,
немов там їм і місце. М'яз-голкарка.
Ти з сумом дивишся у вікно на косий, як заєць, дощ.
Так трусики сиротливо дивляться крізь ілюмінатор
пральної машини, що зупинилася.
Дивишся на світ засклених гігантів,
скуйовджених площин, громад забетоння.
Ти нікому не потрібна. Ласкаво просимо
до клубу нікому не потрібних людей.
Любов - це все, що є у людини,
щоб пустити коріння, протягнути сонячні долоні
у персикові долини іншої реальності.
Якби тебе зараз побачив Бог,
то обдарував би обідком для волосся,
точно іграшковим алюмінієвим німбом,
зарахував би тебе до лику простих. Не більше.
Милостиня небожителів? Чи ти чекаєш кохання?
У кожному чоловікові ти бачиш себе саму, без гриму,
відображення незнайомця,
обличчя в колодязі, затоці, болоті.
Зірки, як буї, за які тобі ніколи не заплисти,
але ти сумна не від цього. Тебе вкусив комар глибини,
і ти розчесала укушене місце - ось почервоніння сенсу.
Твій смуток, як льодяники, які варили місячні бабусі
із цукру і кухонної солі.
Ти сумна: самотній турист на незнайомій планеті
у тебе вкрали закоханий час - місцеві гроші -
і ти бідна поза часом, поза багатством. Ти сумна
і це прекрасно. Картина під жадібною зливою
танцює, плавиться, переливається.
Хтось жорстокий залишив її в облізлій рамі золотої засмаги
помирати, зникати на вулиці, на очах людей із парасольками,
притуливши лобом до стовбура каштана.

***
Ты выглядишь грустной:
рыбка-камбала прислонилась к окну.
бледно-розовое бра
с перегоревшей лампочкой
абракадабриться в тишине.
и девочка сидит на кушетке, обняв колени.
Детства белый пломбир необратимо растаял и убежал.
Ты выглядишь грустной,
и я не в силах тебе ничем помочь.
А, может быть, это ловушка?
Мужчиноловка с ароматными липкими лентами?
Искусная маска хищного ангела?
Советы подруг, как иглы,
входят в шелковую мякоть сердца,
словно там им и место. Мышца-игольница.
Ты с грустью глядишь в окно на косой, как заяц, дождь.
Так трусики сиротливо глядят сквозь иллюминатор
остановившейся стиральной машины.
Смотришь на мир застекленных гигантов,
взъерошенных плоскостей, громад забетонья.
Ты никому не нужна. Добро пожаловать
в клуб никому не нужных людей.
Любовь - это все, что есть у человека,
чтобы пустить корни, протянуть солнечные длани
в персиковые долины иной реальности.
Если бы тебя сейчас увидел Бог,
то одарил бы обручем для волос,
точно игрушечным алюминиевым нимбом,
причислил бы тебя к лику простых. Не больше.
Милостыня небожителей? Или ты ждешь любви?
В каждом мужчине ты видишь себя саму, без грима,
отражение незнакомца,
лицо в колодце, затоке, болоте.
Звезды, как буи, за которые тебе никогда не заплыть,
но ты грустна не от этого. Тебя укусил комар глубины,
и ты расчесала укушенное место -вот покраснение смысла.
Твоя грусть, как леденцы, которые варили лунные старухи
из сахара и поваренной соли.
Ты грустна: одинокий турист на незнакомой планете
у тебя украли влюбленное время - местные деньги -
и ты бедна вне времени, вне богатства. Ты грустна
и это прекрасно. Картина под жадным ливнем
танцует, плавится, переливается.
Кто-то жестокий оставил ее в облезлой раме золотого загара
умирать, исчезать на улице, на глазах людей с зонтами,
прислонив лбом к стволу каштана.