Гіркоту я зборю невтішну
Гіркоту я зборю невтішну
Від слів твоїх, вони - обман.
Знайду стежину вірну спішно,
Душа не зрине у туман.
Пізнаю спокій, так потрібний,
У весняну полину синь,
Де квітень грає лицесрібний,
Куди свій погляд ти не кинь.
Легенький подих вітру ніжно
Галузки пестить, обійма.
Від слів твоїх мені невтішно,
Але весна їх не сприйма.
Горечь я переборю
© Copyright: Наталья Номировская, 2025
Свидетельство о публикации №125031402328
Свидетельство о публикации №125031402328
Рецензии