Разрушение

  Н.Бидненко
 Руйнація
Дві душі, що аж сипали іскрами,
Притягались без марних тривог.
Та от тільки душа твоя вітряна
Не зуміла триматись удвох.

Тож, укрившись байдужості панцирем,
Закружляла, порушивши суть,
І, захоплена дивними танцями,
Зруйнувала прокладену путь.

Лиш димок над погаслими іскрами,
І мовчання, і холод руки...
Дві душі, як дві кульки повітряні,
Розлетілись у різні боки.
***
Две души, что аж сыпали искрами,
Притянулись без лищних тревог.
Да вот только душа твоя ветрянная
Не умеет держаться вдвоём.

И укрывшись безразличия панцырем,
Закружила, нарушив всю суть,
И увлёкшись странными танцами,
Разрушила проложенный путь.

Лишь дымок над погасшими искрами,
И молчание, и холод руки...
Две души, как два шарика в воздухе,
Разлетелись в разные стороны.


Рецензии