Сиджу вечорами, Тай гірко вздихаю, защо мене доля, так тяжко карає.
Я думками лину до свої рідні, а вони не хочуть сказати мені,
Сказати чи живі усі чи здорові, зустрітися б з вами хоча б при розмові,
Н всі відвернулись, замкнулись мовчать всі бачити ворога в мені хотять.
А що я зробила що ворогом стала, чи я війну кляту на вас заказала,
Чи може війська посилаю на вас в сумний та жахливий для нас усіх час.
Не хочете й словом мене привітати, ні сестри, ні брат, ні батько, ні мати.
Мене ви наслідства усього лишили, не плачу за ним воно мені не миле.
Себе я сама зігрію думками, а ви живіть в Мирі, хай Бог буде з вами.10.22р.
Моя Судьба
© Copyright: Людмила Мадзур Анатольевна, 2025
Свидетельство о публикации №125031303086
Свидетельство о публикации №125031303086
Рецензии