Жила собi дiвчина

Жила собі дівчина. Гарна, красива.
Спідниці додолу , намисто носила.
Сама вишиванки собі вишивала.
Любила, співала, та горя не знала.
Була працьовита, слухняна, поважна.
Велично поводилась ,бо була княжна.
У хаті своїй панувати старалась .
Ніколи нікуди не лізла , не пхалась.
Благала у Господа щастя та миру.
І звали красуню всі скрізь Україна.

Та тільки сусід виглядав за парканом,
Бо заздрісним був, агресивним та п;яним.
Робити не міг, бо був дуже ледачий .
Вважав, що все вкрасти йому буде краще.
Він Русичем звався ( бо вкрав собі ім;я.
За звичкою кличуть його так донині)
І ось захотів зґвалтувати красуню.
Та військом до неї у хату посунув.
Вона ж йому відсіч  чинила потужно.
Щоб честь відстояти боролася мужньо.
А в світі дивились, зітхали глибоко,
Як нелюд паплюжить  красу синьооку .
Давали бинти, щоб загоїла рани,
Та тільки мовчали у вічі тирану.

Нарешті з;явився неначебто лицар,
Що їй обіцяв в боротьбі бути міцним.
Потужна статура , рудаве волосся .
Дівчат рятувати не раз довелося.
І в неї нарешті з’явилась надія,
Що він захистить. Буде мужнім та сильним.
Бо лицарів в світі неначе багато,
А врешті надія лягала на Трампа.

Та тільки з ним Русич зустрівся за рогом ,
Та наклеп став вести, що дівка убога.
І має той лицар з сусідом дружити,
Удвох ґвалтувати,  майно розділити.
А потім допустить його до корита,
Щоб зміг він копалин для себе нарити.
І жадібність сіла на лицаря зверху.
І став до стовпа він прив;язувать жертву.

Побачивши це, очманіли сусіди.
Сказали, що більш так чинити не вийде.
Нарешті прийшли Україні на поміч .
Пішли в оборону із нею пліч опліч .
Була боротьба не легка, та потужна.
Та відсіч давали тиранам всі мужньо.
Як сонце над світом зійшла перемога,
Здобута в боях, та освячена Богом.

І знов усміхається всім Україна,
Велична, могутня, красива та сильна.
Та друзів у неї по світу багато.
Гостинно до себе запрошує в хату.
У мирі панують добро, мир та щастя.
І це зруйнувати вже більше не вдасться.
07.03.2025