Хвиля за хвилею...силиться вдвічі
Господи, як з цього вийти??? Як вийти???
Туга страшна, злість велика і відчай
Плач, дикий крик та вірші мої - звіти
Господи, як же мені тепер... Як же...?!
В цій порожнечі я жити не вмію.
Попіл розвіяний вітру розкаже
Вітер нічого в тім не зрозуміє...
Де ти, Коханий мій??? Що там з тобою?
Очі твої ніби поруч... Не можу....
Боже, навіщо створив Ти такою
Дав відчувати все ТАК мені, Боже?!!!
Хвиля за хвилею...
Б'ють мені в душу
Це не проходить.
Це мене вбиває.
Кажуть забути його тепер мушу...
Як?!!! Я ж з ребра його. Як забувають
Те що є спільним з самим найдорожчим?!!!
Він втратив пам'ять. Війна - сука...
Тільки
Я ж пам'ятаю все!!!
Я!!!
Його очі. Поруч немов...
Біль.
Біль.
Відчай мій дикий...
Щоденник мого болю
© Copyright: Анна Владиславовна Смолякова-3, 2025
Свидетельство о публикации №125031208178
Свидетельство о публикации №125031208178
Рецензии