Назустріч квітню
«Чи віриш ти мені: невпинно, щиро, вірно?» –
«Звичайно! Що ж тоді?» – «Давай, назустріч квітню
Полинем разом ми, за руки взявшись мило,» –
Весна сказала Жінці та розгорнула крила.
Тут Жінка стрепенулась і розпустила коси,
Сльозу із вій змахнула, немов із квітів роси,
Зібрала в букет щиро і радощі, і смуток,
Вчорашнє і прийдешнє, ну, і натхнення жмуток.
Лебідкою гайнула по дому і по саду,
Серпанком огорнула любов, добро, відраду,
Згорнула всі багатства, усі скарби, що мала,
І на крило з Весною, немов царівна, стала.
Олена Гешко
Назустрiч квiтню
© Copyright: Елена Гешко, 2025
Свидетельство о публикации №125031008085
Свидетельство о публикации №125031008085
Рецензии