Виростають і падають листя.
І розмай і біда по землі.
Втім калинові грона - намиста -
спогадають роки молоді.
Мов синаш я блукаю плаями,
доки луками мчать поїзди,
і в недолі непевно благаю:
відведи, відведи, відведи.
На удачу, на згадку, на здачу
залишаю мов крам по собі:
упокоєння вічну нестачу,
і надмiру слідів по траві.
світлина: Микола Ге. Провісники Воскресіння. 1867 р.
провiсники Воскресiння
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125031004747
Свидетельство о публикации №125031004747
Рецензии