Прийшла весна, ступаючи тихенько.
Метнула сонечку таємний погляд.
І з вітерцем воркуючи легенько
Враз встановила свій одвічний розклад.
Спочатку розтопила кучі снігу.
А потім просушила мокрі стежки.
Не гаявши в річках здійняла кригу.
І вже плекала цвіт вербо́вих ве́рвиць.
Прийшла і з кожним, днем чим більш буяє.
Розбурхує живе, цвіте в любові.
Бо хист оновлювати Світ цей має
А вік сплітає в коси вереско́ві.
Прийшла весна...
© Copyright: Любовь Переверзева 3, 2025
Свидетельство о публикации №125030907134
Свидетельство о публикации №125030907134
Рецензии