Звичайно, всі ми – різні на планеті,
Ми не завжди буваємо відверті!
Але ж ми люди! Ми – творіння Бога!
Усім потрібна часом допомога.
Ми схожі й різні, це, напевно, дивно,
От тільки ми не можем жити мирно.
То тут, то там щодня палають війни,
Вкривають землю вирви та руїни.
Земля – наш дім, один для всіх назавжди,
Чому ж руйнують світ добра снаряди?!.
Ми – люди! Чом же людяність забули?
Поводимося гірше, ніж акули!
Нас розумом природа наділила,
Дала нам мову, думку, творчі крила!
А ми в боях вбиваємо безжально!
Підступно це, безславно, аморально!
Що треба нам, щоб людство об’єднати,
Щоб стихли у кінці кінців гармати?
Як ворожнечу між людьми зламати,
Щоб не кричала від розпуки мати?
Схожi й рiзнi
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125030901712
Свидетельство о публикации №125030901712
Рецензии