незнакомцем с котомкой

 
билингва 2016/25


***
Промені сонця, що сходить
проростають крізь сосновий ліс,
так дівчина дивиться на панчохи тілесного кольору,
розтягує їх на пальцях - чи є зачіпки?
День обіцяє бути днем і нічим іншим,
і волохаті гіганти дерев
гігантськими сороконіжками, що встали на диби
повільно ворушать монструозними лапками.
Усе це нагадує час,
коли в моді були динозаври
а твій предок був розміром з кішку,
сидів на дереві
і чекав свого часу, щоб увійти в цей світ
незнайомцем із торбинкою.

***
Лучи восходящего солнца
прорастают сквозь сосновый лес,
так девушка смотрит на чулки телесного цвета,
растягивает их на пальцах - есть ли зацепки?
День обещает быть днем и ничем иным,
и мохнатые гиганты деревьев
гигантскими сороконожками, вставшими на дыбы
медленно шевелят монструозными лапками.
Все это напоминает время,
когда в моде были динозавры
а твой предок был размером с кошку,
сидел на дереве
и ждал своего времени, чтобы войти в этот мир
незнакомцем с котомкой.


***
Чорний кіт перебігає галявину,
усіяну яскраво рудим мокрим листям,
зупиняється на середині,
і уважно дивиться на мене.
Це в кота міцно жовті очі
чи це крізь прорізи котячих очей
я бачу опале листя за його спиною?
- ніби розглядаю осінь
крізь театральний бінокль чорного кота.
І я застигаю посеред вулиці
з оберемком невимовного, як випускниця з бантами,
але диво триває кілька миттєвостей,
і ось уже істина вислизає з рук як змія,
облита соняшниковою олією,
але не щоб вжалити або втекти, а щоб знову обвитися
навколо думок, заповзти мені на руки.
Тема рук, як звук, пролонгує себе:
дівчина нудьгує на лаві - пригнічене божество,
і не помічає, як два її пальці - вказівний і великий -
повільно займаються коханням, цілуються,
гладять і пестять один одного -
пальці-коханці з обличчями на потилицях.


***
Черный кот перебегает поляну,
усеянную ярко рыжими мокрыми листьями,
останавливается на середине,
и внимательно смотрит на меня.
Это у кота крепко желтые глаза
или это сквозь прорези кошачьих глаз
я вижу палую листву за его спиной?
-  будто рассматриваю осень
сквозь театральный бинокль черного кота.
И я застываю посреди улицы
с охапкой невыразимого, как выпускница с бантами,
но чудо длится несколько мгновений,
и вот уже истина выскальзывает из рук, как змея,
облитая подсолнечным маслом,
но не чтобы ужалить или сбежать, а что бы снова обвиться
вокруг мыслей, заползти мне на руки.
Тема рук, как звук, продлевает себя:
девушка скучает на скамье - удрученное божество,
и не замечает, как два ее пальца -указательный и большой -
медленно занимаются любовью, целуются,
гладят и ласкают друг друга -
пальцы-любовники с лицами на затылках.

***
Вони лежали голі в напівтемряві,
перемішавшись частинами тіл -
блаженні, розчинені одне в одному.
Нагота, немов воронка -
хтось лив неземне ультрафіолетове світло.
Вони могли бачити в темряві, як кішки,
їхні свідомості здвоювалися, зливалися в одну;
повітряний змій парив у зоряній чорній наготі -
дивишся людині в очі, впритул - і підходиш -
повільно, повільно, поки не стикнешся зіницями.
Вони лежали в темряві, як Всесвіт після вибуху,
ще не розуміючи, що накоїли,
бо мине дев'ять мільярдів років
і на одній із планет у скупченні пупка
зародиться невідоме - життя.
А зараз вони блаженствують, і всі ці зірки навколо.
Хтось безтурботний з богів займався коханням,
і життя - небажана дитина.

***
Они лежали нагие в полутьме,
перемешавшись частями тел -
блаженные, растворившиеся друг в друге.
Нагота, словно воронка -
кто-то лил неземной ультрафиолетовый свет.
Они могли видеть в темноте, как кошки,
их сознания сдваивались, сливались в одно;
воздушный змей парил в звёздной чёрной наготе -
смотришь человеку в глаза, в упор -и подходишь -
медленно, медленно, пока не соприкоснёшься зрачками.
Они лежали во тьме, как Вселенная после взрыва,
ещё не понимая, что натворили,
ибо пройдёт девять миллиардов лет
и на одной из планет в скоплении пупка
зародится неведомое - жизнь.
А сейчас они блаженствуют, и все эти звёзды вокруг.
Кто-то беспечный из богов занимался любовью,
и жизнь - нежеланный ребёнок.