Я поспішаю знову по дорозі
років дитинства юності й добра,
стримати сліз своїх уже не в змозі,
бо настає вже старості пора.
Проміння сонця весело сміється
і радує теплом весни пора,
а може це життя вже нитка рветься,
що лине серце знову до села?
Знов у дитинство подумки крокую
хоч пролетіло вже багато літ
в уяві я весну села малюю
її легкий ледь-лед помітний слід.
Де юності пройшла епоха часу
у Білозір'ї,у моїм селі,
роки життя забрали вражень масу,
хоч іній вже на скронях і чолі.
Я обійму всіх ласкою земною
моєї оди істина проста,
як ластівка летить до нас весною,
так серце рветься до села гнізда.
березень 2025
О.Чубенко-Карпусь
По дороз дитинства
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125030603904
Свидетельство о публикации №125030603904
Рецензии