За горами, за полем, за лісами –
Мій заповітний берег і верба
Сумують під воєнними вітрами,
Хоча й до них прийшла уже весна.
Там річкою течуть людські надії
І смутками вкриваються стежки.
Пливуть по небу звої ностальгії,
Веселкові по луках бродять сни…
Від спогадів душа, як у облозі,
А в серці – ноти горя і біди…
Ні! Викреслити пам'ять я не в змозі!
Не витерти минулого сліди!
Вбирає серце запахи і звуки!
Хвилює душу трунків таїна…
І мариться, що пахнуть миром луки,
Блакитне небо, річка голуба…
Спогади
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125030508698
Свидетельство о публикации №125030508698
Рецензии