Немов птахи, летять у Вічність душі
Загиблих у страшній війні людей.
А ті, що нам колись клялись у дружбі,
Все більше хочуть горя і смертей.
Мені здається часто, все це сниться,
Та тільки надто довгий сон жахний!
Четвертий рік жорстокий ворог мститься,
Безжальний, безпощадний і бридкий.
Щодня, щоночі ходить смерть з косою!
Летять життя, як птахи, в небуття.
Щодня за мир встають бійці до бою,
За правду і щасливе майбуття.
Ідуть у бій, щоб землю врятувати,
Щоб захистити рідний край і дім.
Щоб вільно жити, а не існувати,
Не бачити ніколи вбивчих мін…
Летять у Вічність душі, щоб ніколи
Ніхто не чув слова “війна” і “смерть”,
Летять, летять… А мати слізно молить
Щоб не забрав життя скажений смерч.
Немов птахи
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125030508686
Свидетельство о публикации №125030508686
Рецензии