Мов сад біля хати зацвів,
святиня поем-наче мати,
бо збірку з найкращих віршів
я буду в душі зберігати.
Вірші,мов у липні трава,
неначе дитина в колисці,
поезія в серці жива,
вона,мов намисто на низці.
І це,не порожні слова,
кричу,нехай кожен почує,
поезія завжди жива,
без неї життя не існує.
ЇЇ мов вино пригублю
неначе дівчину кохаю,
поезію вірно люблю,
до серця свого пригортаю.
Поезії ніжні вірші,
які,мов близнята єдині,
неначе бальзам для душі
про мир і життя в Україні.
Хмаринкою з нею пливу
і хрестиком вірш вишиваю,
я з нею сумую й живу,
мов хвилю Дніпра колисаю.
Хоч темпу повільна хода
від старості нас не врятує,
у спеку джерельна вода
поезії спрагу вгамує.
Немов комбайнер у жнива,
перо у руці-моя зброя,
поезія вічно-жива,
і поруч крокує зі мною !
березень 2025
О.Чубенко- Карпусь.
21 березня- Всесв тн й день поез
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125030405249
Свидетельство о публикации №125030405249
Рецензии