М. Орест. Душа

Как будто замерла душа под слоем пЫли,-
Кричу, припомнив радостные бЫли,
Как тот солдат в пустыне одинокий-
Зову товарищей, что вечным сном почили...

*
Моя душа лежить в мертвотности намулах, —
І кидаю я крик до радостей минулих,
Як воїн, що вночі на полі, сам-один,
Зове товаришів, довічним сном поснулих.


Рецензии