М. Орест. О сердце мира
В безмерной щедрости своей, -
Склонись, прошу, над домом сирым,
И землю скорбную согрей!
И жаждущий любови ясной,
Тебя молю я: подними
Меня из этой бездны страшной, -
Из пропасти смертей и тьмы!
*
О серце світів, о лагідне!
В безмірній щедроті своїй
Схилися, далеке і рідне,
І землю скорботну огрій!
Я, спраглий любові ясної,
Благаю тебе: підійми
Мене із безодні страшної,
Безодні убивства і тьми!
1939.
Свидетельство о публикации №125030207291