Перепона

   Відгук: https://www.youtube.com/watch?v=6TLqGfvqPTM


Він соромиться дещо, бо надто вона молода,
Невибаглива, справжня, тендітна, душею заможна;
І його обминає її невагома хода. —
Вона синова діва — такої торкатись не можна
Аж до певного проміжку часу... А поки болить
Розполохане серце, що відчаєм б'ється у тузі,
Що на ніч неухильну, важку перетворює мить.
І ці миті здіймають постійні октави у пульсі,
Бо кохання не лічить ні статки, ні сиві літа
І не держить вітри загрудинні в межі на припоні;
Бо любов в пуританській одежі відчутно бліда,
Хоч гаряча на дотик і очі у неї бездонні,
Мов колодязі. — З них і втамується спрага його
До життя, до його чоловічої, гожої сили. —
Він того не чекав і вона не воліла того.
Бо ж то сталось знамення, ті двоє щоб вижити вспіли;
Щоб пошлюбили щастя, одне що дається на двох
На земнім простирадлі, в кутку неминучої долі,
Як колись–то побрався з весною розлучений Бог;
...І палкі почуття не стирчали щоб комом у горлі,
Спонукаючи грати між ребрами батьків двобій,
Бо то — синова спадщина й молодість часу не гає
В холостяцькій барлозі... Лишається вдатись до мрій?
Де ж подіти нечуваний біль і сльози водограї?
Тож і в неї у вихор цілунків здалися вуста,
Відчиняючи засувки мідні та осуду ґрати,
Після чого зі щок відступили і фарба густа,
І страхи за обох, що по лезу суспільної страти
Шли пліч-о-пліч. А потім негода зійшла нанівець
І з'єднались відверті серця у любовному вирі.
...А чи сину зізнається в тому поважний отець —
Що його почуття і її до незручності щирі?
Він й надалі не зможе пручатися й також — вона
І з далекої спальні тіла заспіватимуть хором,
До мелодії котрих примкне перепона одна:
Він до неї торкнеться, у щастя ховаючи сором...

01 березня 2025р.