3 года я живу не дома...

Мене не пам'ятають в шафі речі...
Дивується комп'ютер, чому я
Не повертаюсь після тої, спішно, втечі,
Та й де поділася згуртована сім'я...

Квартиру заснувало павутиння,
Мабуть, аж гронами висить від потолка...
Навести лад - залежить від  "хотіння"
Того неадекватного "божка"...

Три роки вже, як місто під п'ятою
У звіра неймовірного живе...
Не мають люди рівноваги і покою,
Бо їх свобода в засвіти пливе...

... Як можна зрозуміти дії світу,
Коли могутні знищують слабих?
Ніхто й ніколи не надасть нам звіту :
Чому загарбані і землі, і хліби?

Усе в руках Америки й росії,
В їх волі - плюнути й розтерти без жалю!
Сьогодні свідки ми - родилася  "месія" -
Розділить світ...я Бога не вмолю...

Проблема в тому наша, українці,
Що ми не повністю згуртована спільнота -
Хто патріоти - їх рахуєм поодинці,
Багатіїв же - величезна квота...

Вони їх коштом поділитись не готові
Щоб захистити наші рубежі,
Зате піаряться у кожному їх слові,
Скільки солдатам напекли коржів!

Одна надія - на простих і сильних,
Котрі в окопах промерзають до кісток,
На тих, хто око має зряче й пильне,
До п е р е м о г и розбудовує місток!

(До третьої річниці окупації рідного міста Пологи...)