ничейные стихи

билингва 2016/25




***
Листопад на смак - ковток холодної кави;
першить штучне світло
у кам'яній глотці проспекту,
уздовж доріг зловісно мерехтять
золоті гнійники ліхтарів;
осінній Харон перевіз
все опале листя на баржі
до чертогів перегною, до плавучих палаців.
І тепер спокійно курить під навісом.
А хлопчисько в яскравому дощовику
м'яко й соковито гуляє по калюжах -
такий собі рятівник у гумових чоботях - месія на виріст.
Кожна людина комусь не потрібна.
А вітер гне, рве дерева в різні боки,
як жадібну рибу, яка проковтнула кілька гачків,
жорсткий ляльковод маріонетить світ,
і знову вигинаються зливи -
трясуть холодними, мерзенними хребтами;
велетень витрушує колодязі на асфальт,
вивертає кам'яні мішки з тухлою водою,
з усіх щілин сочиться апельсинова чорнота;
синява вечора з домішкою неону обпікає,
як отруйний окріп:
і порожня площа з вождем - гігантський автовідповідач -
зациклене вітання інопланетянам:
ви зателефонували на Землю, але зараз нікого немає вдома,
усі занурилися в себе і не знайшли дороги назад.

***
Ноябрь на вкус - глоток холодного кофе;
першит искусственный свет
в каменной глотке проспекта,
вдоль дорог зловеще мерцают
золотые гнойники фонарей;
осенний Харон перевез
все опавшие листья на барже
к чертогам перегноя, к плавучим дворцам.
И теперь спокойно курит под навесом.
А мальчишка в ярком дождевике
мягко и сочно гуляет по лужам -
этакий спаситель в резиновых сапогах -мессия на вырост.
Каждый человек кому-то не нужен.
А ветер гнет, рвет деревья в разные стороны,
как жадную рыбу, которая проглотила несколько крючков,
жесткий кукловод марионетит мир,
и вновь выгибаются ливни -
трясут холодными, мерзкими хребтами;
великан  вытряхивает колодцы на асфальт,
выворачивает каменные мешки с тухлой водой,
из всех щелей сочится апельсиновая чернота;
синева вечера с примесью неона обжигает,
как ядовитый кипяток:
и пустая площадь с вождем - гигантский автоответчик -
зацикленное приветствие инопланетянам:
вы позвонили на Землю, но сейчас никого нет дома,
все ушли в себя и не нашли дороги обратно.

***
забавляє родимка на твоїй шиї, як мушка,
хочеться доторкнутися до неї, погратися,
раптом прибіжить павук на поклик шкіри.
як вампіру, хочеться вкусити тебе за шию.
заразити своїм світом.
залишити в твоїй підсвідомості, як в очеретах
кілька пуголовків.
а ти тримаєш моє серце і поволі обрізаєш його ножицями,
чекаєш, коли воно стане розміром із піонерський значок -
символ зі шпилькою. але все одно я перший
лайкою доберуся до твого хребта.
ми вдвох. вечір. а на вулиці ллє дощ -
хтось грає ноктюрни Шопена на роялі
довгими пальцями, змащеними соняшниковою олією;
мріють і мерехтять маслянисто-золоті ліхтарі
і я дивлюся на твою шию - це так красиво,
як дивитися на водоспад або молоду гілку.
Ти кажеш, що я фетишист.
що я дивлюся з жадібністю і юродивістю,
з якою сусід Мішка в дитинстві ковтав павуків на спір.
це тому, кохана,
що у мене повно вільного часу.
що я запізнився на всі поїзди і тиняюся вокзалом,
записую в блокнот нічийні вірші:
їх ніхто розшукує.


***
забавляет родинка на твоей шее, как мушка,
хочется прикоснуться к ней, поиграть,
вдруг прибежит паук на зов кожи.
как вампиру, хочется укусить тебя за шею.
заразить своим миром.
оставить в твоем подсознании, как в камышах
несколько головастиков.
а ты  держишь мое сердце и исподволь обрезаешь его ножницами,
ждешь, когда оно станет размером с пионерский значок -
символ с булавкой. но все равно я первый
лайкой доберусь до твоего хребта.
мы вдвоем. вечер. а на улице льет дождь -
кто-то играет ноктюрны Шопена на рояле
длинными пальцами, смазанными подсолнечным маслом;
мреют и мерцают маслянисто-золотые фонари
и я смотрю на твою шею - это так красиво,
как смотреть на водопад или молодую ветку.
Ты говоришь, что я фетишист.
что я гляжу с жадностью и юродивостью,
с какой сосед Мишка в детстве глотал пауков на спор.
это потому, любимая,
что у меня прорва свободного времени.
что я опоздал на все поезда и слоняюсь по вокзалу,
записываю в блокнот ничейные стихи:
их никто разыскивает.



***
взимку важче зализувати серцеві рани.
та й усе місто - комп'ютерна програма,
її теж пожирає підсліпуватий вірус зими.
синява замерзає в паперових стаканчиках,
ватерлінія сутінків розпливається,
насувається біла, рожева, помаранчева темрява,
борці сумо трясуть риб'ячими холодними животами
на тротуарах, навісах, лавах;
сніг шелестить, шарудять завирухи,
кубляться змії, загорнуті в газети.
а ти знайшла три пари рукавичок, прибираючи в шафі;
ти знову одна. кому дарувати ці ночі,
бузкові трикутники любові і тепла,
легкого хропіння і сонного чмокання?
обіймає тебе тільки зима,
та самотність кладе важку лапу на груди.
це не січень, а фабрика з пошиття сріблястих чохлів:
Господь переїжджає з цієї планети за Кудикину гору
і упаковує свою власність у ящики, у сніги:
примхливі речі, життя, сади, пароплави;
підкладає поролон, загортає посуд у папір -
аби тільки не розбити вщент новорічну
тендітну кульку з людьми.

 ***
зимой трудней зализывать сердечные раны.
да и весь город -компьютерная программа,
ее тоже пожирает подслеповатый вирус зимы.
синева замерзает в бумажных стаканчиках,
ватерлиния сумерек расплывается,
надвигается белая, розовая, оранжевая темнота,
борцы сумо трясут рыбьими холодными животами
на тротуарах, навесах, скамьях;
снег шелестит, шуршат завирухи,
кублятся змеи, завернутые в газеты.
а ты нашла три пары перчаток, убирая в шкафу;
ты снова одна. кому дарить эти ночи,
сиреневые треугольники любви и тепла,
легкого храпа и сонного чмоканья?
обнимает тебя только зима,
да одиночество кладет тяжелую лапу на грудь.
это не январь, а фабрика по пошиву серебристых чехлов:
Господь переезжает с этой планеты за кудыкину гору
и упаковывает свою собственность в ящики, в снега:
капризные вещи, жизни, сады, пароходы;
подкладывает поролон, заворачивает посуду в бумагу -
лишь бы не разбить вдребезги новогодний
хрупкий шарик с людьми.