Дай тобi Бог

Дівчинко, дай тобі Бог того,
З ким не треба здаватися сильною.
Щоб любити змогла ти його,
І при том залишатись субтильною.

Щоб сказав він: «Моє плече -
Відтепер це твій захист надійний.
Хай вогонь негораздів пече,
Я - твій лицар тепер постійний.

Ти роками себе опікала,
Погляд навчилася не ховати.
І нікого в житті не боялась,
Як бездомне мале кошенято.

Тільки ті, що ходили навколо,
П'ять хвилин на руках потримає,
Але в хату не брали ніколи:
«Може хвора вона? Хто ж їх знає?»

Ти самотня вже котру годину,
Бо ніхто і ніде не чекає.
Не шукаєш свою половину.
І тому тебе рве і кидає.

Одяглась в кольоровий ти одяг,
А в всередині все ж чорно-біла.
Бог тобі хай пошле скорий потяг,
З тим, кого ти зустріти хотіла.

Хто тебе в кольори розфарбує
Скаже: «Ось моє серце в долонях.
Воно нашій любові лікує
На інакше я зовсім не згоден!

Обіцяю кохать тебе різну,
І смішну, і заревану навіть,
Навіть може злегка божевільну,
Все любов моя міцна виправить!»