Ой небо синє, ой очі карі!
Ой малі дітки, сини і доці.
Ой гради,гради,стальні й залізні
Тепер часи такі невтішні.
Залізні руки й свинцеві бурі
Купались в ріках людської крові
Кидались люди у відчай з горя
Хиталась в полі одна тополя.
Тюльпани чорні їдуть додому
І від Донбасу, Карпат і Тиси.
Де біле личко, де чорні брови,
Де мама й тато, де Чорне море
Летить лелека з крилом підбитим
Кричить душа їй,ти міг би жити.
Ти міг би тішить дітей й родину
Але загинув за Україну
.
Ой, небо, небо, чому не жити
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2025
Свидетельство о публикации №125022804891
Свидетельство о публикации №125022804891
Рецензии