СОН

Ніхто не знає скільки залишилось,
крім Господа,життя нам світлих днів,
про те,що уві сні мені приснилось,
я написав поеми кілька слів.

Я хоч і в Білозір'ї народився,
та поховають у чужім краю,
сентиментальним за роки зробився,
там,де зустрів я доленьку свою.

Ніхто із нас не може знати долі,
де сонечко ховається за схил,
бо матінка похована у полі,
на цвинтарі,серед чужих могил.

Там,де лежить моя старенька мати
і де співають влітку солов'ї,
я поряд з нею буду спочивати,
хоч і не зручно у сирій землі.

Припущення працюють автоматом
хоч гріх я знаю,про таке писать
не там,де погребенні батько з братом,
планую біля матінки лежать.

Над кладовищем буде небо синім,
там будемо ми з матінкою вдвох,
заплаче жінка,зять і донька з сином,
де лобода,пирій,чортополох.

У моїх мріях жевріє надія,
у гості завітати до села,
пробачте за печаль меланхолії,
ще помирати черга не прийшла.

28.02.2025
О.Чубенко - Карпусь.