Тієї ночі не приходив вірш.
Приходили тієї ночі смутки.
Непрохані, небажані, нечутні.
Я ніч благав, щоб геть пішли скоріш.
А що є смутком, як дорослий вік?
Думки. Думки. Думки. Без перестану.
Давно минулі дні і дні останні
Не викреслить зі згадок чоловік.
А смутки – ось. Не йдуть. І не спішать.
Про все на світі. І про всіх на світі.
І перші у думках назавжди – діти.
З думками про дітей я жду вірша...
Як не приходив вiрш
© Copyright: Миклош Форма, 2025
Свидетельство о публикации №125022706691
Свидетельство о публикации №125022706691
Рецензии