Вбили

І.С.

Ти хотів мене захистити
І казав що вразлива надто
І що сильна лише назовні
Що не витримаю цей треш

"Захистити"... Куди подітись
Тут  ЖИВИМ, щирим, дурнуватим?!!
Скрізь на стражі  системи зомбі.
А іуди рахують кеш.

НАШЕ серце лише зомліло
Коли стало мені відомо
Що таким як ти був не будеш
Що тепер назавжди "Новий"...

Його вбили сьогодні, Милий.
Тіло якось дісталось дому...
Вбили нібито "Рідні" люди.
Я їм вірила.

Ти не СМІЙ.

Коли прийдуть до тебе в рясах
Або з німбами  чи у формі
Запитають :
"Чи пам'ятаєш щось...?"

Скажи їм ЗА ДВОХ НАС ти:

"Пам'ятаю як тридвараси
Підглядають у телефони
Колупаються в душах... Так? Ні?
Думав люди.  А ви менти."

Так. 

Навряд чи це прочитаєш.
Хто ж дозволить...
Та все відчуєш.

Так. Коханий, не вір нікому. Взагалі.

А про мене знай.
Кожен ранок тебе вітаю
Тихо, подумки і врачую
Твої рани всі після коми
Молитвами...

А ночі злі
То не страшно.
Погано інше.

Вже не вірю що ти в безпеці

Я не вірю їм більше. Слово
То так мало...

Та все що є.

Як згадаєш мене, напишеш
Мені САМ.

Бідне НАШЕ серце...(((

А до цього ЖИВОГО знову
Час очікувань настає.

Через них більше спілкуватись
Я не можу. Вже не довірюсь.
І відвідати там не зможу...

МНОЮ спалені всі мости.

Я не маю і шансу стати
Не вразливою.

Тільки міру

Тих зусиль щоб ходи ворожі

Були повз всього що є ТИ.

...

Ти хотів мене захищати...

Так наївно
Як я хотіла

Тебе вирвати з серцем зовсім
Щоб від болю тут не чманіть.

А менти знайдуть  винуватих
Дуже швидко...

Війна не вбила,
Сердце вбили "рідненькі" досі...

ВСІМ не вір. Навіть і мені.

Я сама вже собі не вірю
Мене світ цей зламав як ляльку
А хвороби та треш наш весь цей
Додали...

Як ти і казав.

Хто тут люди а хто тут звірі
Вже не знаю.

Розбила склянку...

Скло - то рештки від того серця

Ти ж це все  відчуваєш  сам.

...



https://youtu.be/S3ZmJ_mMDAo?si=wamvSj924HfnTK-9