О, музико! Навіщо краєш серце?!.
Не збуджуй душу спогадом сумним!
Від нот бентежних навіть тіло терпне,
А світ здається тлінним і крихким.
Звучання нот зливається з жаданням:
То наростає хвиля, то спада,
То знов бентежить трепітним зітханням,
Немов нещастям вражена вдова…
Душа чутлива плавиться, як свічка,
Зворушена акордами життя…
Мелодія пливе, немовби річка,
Здається, що немає їй кінця!
І розпач, і піднесення у звуках,
І невимовний жаль, і біль щемкий…
О, музика! У радості і смутках
Даруєш ти свій відгук чарівний!..
Акорди життя
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125022600063
Свидетельство о публикации №125022600063
Рецензии