Йде дощ. Орелі мокрі у дворі...
Через капіж - не сплю о цій порі.
І все здається - двері розчахнуться
Й Ти ввійдеш в хату, аби пригорнуться
До Твоїх ніжних, спраглих, рідних рук,
Щоб вже кінець занепаду розлук,
Нарешті біля святості ридати...
Та дощ іде... Минають дні та дати...
Минає радість і минає біль...
У мене знов під килем - мул та міль...
І так душа в розлуці занепала,
Що мрійна квітка папороті впала
На посмутнілий в болях бідний вік...
Лише сльоза з-під змучених повік...
Йде дощ...
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2025
Свидетельство о публикации №125022602816
Свидетельство о публикации №125022602816
Рецензии
Дякую, любий Вадиме! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 28.02.2025 10:30 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 28.02.2025 10:30 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.