О, як же тишу я люблю!
Вона безмовна…
Я кожну мить, немовби п’ю,
Вбираю сповна.
Спокійна тиша степова
І винозора*!
Її м’яке серцебиття –
Душі опора!
Втішає тиша в самоті
Блаженством кави,
Вона підтримує в путі,
Теплом уяви.
А тиша заповітних мрій!
Проста і скромна!
Вона – немов хмільний напій,
Як квітів грона.
Без фальші, без претензій тиш
Вселя повагу
Мов ароматний свіжий бриз,
Дає наснагу,
*Винозорий (поетичн.) – з гострим зором
Тишу люблю
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125022600118
Свидетельство о публикации №125022600118
Рецензии