Я хочу жити біля Храму.
За крок. За мить. Неподалік.
Щоб в Храмі бути першим самим
Увесь, що залишився, вік.
Крізь сни буденної гонитви,
Крізь злість, ненависть і біду
Йду з молитвами до молитви –
До Храму, що за крок, іду.
А поруч – незнайомі люди:
Прийшли до Храму і стоять...
Стояти мовчки поруч буду:
Молитва в кожного своя.
Іконам поруч щось шепоче
Якийсь сторонній чоловік.
Можливо, ближчим стати хоче
До Храму. Храм – неподалік...
Храм прийме всіх, та не засудить
Нікого, хай прийшов на мить,
І вічно йдуть до Храму,
Як стомлена душа болить.
А я у Храмі – перший самий,
Малий до Храму кроків лік...
Душею я не йду із Храму,
Бо Храм – в душі. Неподалік...
Я хочу жити бiля Храму, або Неподалiк
© Copyright: Миклош Форма, 2025
Свидетельство о публикации №125022307053
Свидетельство о публикации №125022307053
Рецензии
Храм в душе, душа в Храме.
И вечен путь к Нему...
Высокий слог, уважаемый Миклош!
Ядвига Довнар 25.02.2025 21:24 • Заявить о нарушении
И вечен путь к Нему...
Высокий слог, уважаемый Миклош!
Ядвига Довнар 25.02.2025 21:24 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.