Лютий шумить за вікном мелодійно,
Може, віщує погоду ясну,
Чи реагує на щось емоційно,
Чи, може, серденьком чує весну?..
Білі хмарки ще у хмарах зашиті,
Та вириваються з брану щодень.
В трепетних чистих відтінках блакиті
Чуються ноти забутих пісень.
Довго дивлюся, радію душею
Першим прикметам тепла і весни.
В мареві мрій я спішу в одіссею,
В край, де гуляють дитячі казки.
Мариться довга дорога до хати,
Поле безкрає, квітучі степи…
Боже, Владико! Не дай мені впасти!
Дощиком теплим мене окропи!
Небо мовчанням виказує згоду
І відкриває блідий горизонт…
Погляд щомиті прямує до сходу,
Ловить гіркоту пронизливих нот…
Мариться
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125022302470
Свидетельство о публикации №125022302470
Рецензии