Буває, щось іде не так,
Здається, що втрачаю силу
І відчуваю смутку брилу,
Тоді своє шукаю “так”.
Своє, таке знайоме “так”!
Воно живе й лунає в серці,
Я разом з ним, мов у фортеці,
У миті вразливих атак.
Звучить у грудях тихе “так”,
Як теплий вітер у волоссі,
Немов волошка у колоссі,
Дарує щастя ніжний смак.
Таке близьке, знайоме “так”
Завжди мені дає наснагу,
Чуття, натхнення, рівновагу…
На справи всі воно мастак.
За все відповідає “так”:
За настрій, спокій і здоров'я!
Воно – мій щит, броня і доля,
Мій серця пульс – моє “тік-так”.
Тiк-так
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125022209107
Свидетельство о публикации №125022209107
Рецензии