Повези мене до вод Борисфену

Страх Сереною нічною калічить.
Огортає моє серце пітьмою.
Щоби кожну ніч це серце вмирало
Він цвяхи в нього вбиває з розмаху.
Повези мене, коханий до річки
Вмию очі льодяною водою,
Щоб не старіли раніше, ніж мали б.
Щоб коса не побіліла від жаху.

Повези мене до річки, мій любий.
Пожбурляймо у воду каміння.
Прив'яжу до нього смуток та сльози
Та закину до глибокої течі.
Хай потоне той кошмар, що нас губить
Та відчепиться від центру сплетіння,
І у спокою залишить мій розум.
Зникне чорна ворожба - ворожнеча.

Відведи мене до вод Борисфену.
Там розпалимо з тобою багаття
І на березі у двох, як раніше
Знов відчуємо ми затишок ночі.
Хай  у полум'ї згорить зла Марена.
Стане попелом лютневе закляття,
Та розквітне чисте серце, як вишня
І всміхнуться на весні Сонцю очі.

Нашепочу у вогонь три бажання -
Однокрилою не стати  вдовою,
Та не з'їхати від горя з обочин,
Не лишитися з війною навіки.
Відведи мене на берег Кохання
Щоб відмити жах живою водою
Цю трилітню зиму - болячий злочин,
Що і досі по ночах виє криком.

Відвези мене, коханий, до річки,
Відвези мене до річки, мій любий,
Відведи мене до вод Борисфену,
Відведи мене на берег Кохання...
Lena Zhazhkova
22.02.2025.