Ти знаєш, люди можуть і не повернутись?
Свою любов, затиснув волю, відпускати?
І більше думок про тебе уже не чути,
І не чекати на тебе, не сумувати?
Ти чуєш, можу я не повернутись?
Не витримавши, не пробачивши мовчання.
І зі сльозами на очах на 100 ключів замкнутись,
І поховати в серці померле кохання.
Замислись! Можу я не повернутись,
Не хвилюватись, не писати, не дзвонити.
І ти до мене вже не зможеш доторкнутись...
А хто крім мене тебе зможе так любити?
***
© Copyright: Валерий Гришков, 2025
Свидетельство о публикации №125022102943
Свидетельство о публикации №125022102943
Рецензии