Той день не забуду нiколи...
Той день не забуду ніколи:
Як тиша стояла в полях,
А з неба всміхалися зорі.
І поруч зі мною був ти -
У мужності ніжно-ласкавий.
А крок, на шляху самоти,
мені вже він став не цікавий.
Тепер ми кружляли удвох
У танку чуттєвім до ранку.
Думки, що ховалися в льох,
Бажали прожити у замку.
Тобі довіряла. А в тім -
душа на шляху необачнім
зазнала і сонце, і грім,
дійшовши до часу пробачень.
Свидетельство о публикации №125022008902
Письмена Небесные 28.02.2025 16:05 Заявить о нарушении
Лариса Семенец 28.02.2025 22:30 Заявить о нарушении