Сосновый лес, где шепчут струны...

Ліна Костенко

Сосновий ліс перебирає струни.
Рокоче тиша на глухих басах.
Бринять берези. І блукають луни,
людьми забуті звечора в лісах.
Це - сивий лірник. Він багато знає.
Його послухать сходяться віки.
Усе іде, але не все минає
над берегами вічної ріки.
Світає світ в терновому галуззі.
Кладуть вітри смичок на тятиву.
Десь голос мій шукає моїх друзів,
і хтось чужий кричить мені: ау!
І знову тиша. Лиш блукають луни,
Крізь день, крізь мить, крізь душу, крізь віки.
Сосновий ліс перебирає струни
над берегами вічної ріки...
***************************************
Мій художній переклад:

Сосновый лес, где шепчут струны-руки.
Рокочет тишина в глухих басах.
Звенят березы и блуждают звуки,
Людьми, что с вечера покинуты в лесах.
Седой он лирник. Он так много знает.
Его века послушать собрались.
Пусть всё бежит, но всё не исчезает
Меж берегов, где протекает жизнь.
Вдруг вспыхнет свет среди терновых веток,
Ветра смычком затронут  тетиву.
Всё ищет голос мой моих друзей ответы,
Но лишь чужой  кто кликнется: Ау!
Вновь тишина. И чуть блуждают звуки
Сквозь день, сквозь миг, сквозь души, сквозь века.
Сосновый лес, где шепчут струны-руки,
Меж берегами - Вечности река...