Все життя в моїм серці жило,
я ж поеми друкую публічно,
хоч Чубенка й не знає село
Карпусем я залишусь навічно.
Один раз лиш на світі живу,
хоч на старість свою нарікаю
наче лебідь водоймом пливу
і писати вірші поспішаю.
Коли ринуть потоки рясні,
вік зітреться,мов крейда на дошці,
ще згадають Чубенка пісні,
і частівки,що грав на гармошці.
Випив хмелю із чаші сповна
відгадав життя сенсу загадку,
в мене вийшла поема сумна,
яку я вам залишу на згадку.
Я до вас прихилюся чолом,
де Господь і всміхаються зорі
підіймуся,мов птах над селом,
наче воїн у вічнім дозорі.
Вже про старість свою промовчу
шанувальники любі,хороші,
я нагряну в подобі дощу,
чи у білому танці пороші.
лютий 2025
О.Чубенко-Карпусь.
***
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125021905388
Свидетельство о публикации №125021905388
Рецензии