Коли б це був хтось інший, а не ти,
Я би не став свої вірші писати.
Собі ніяк не зміг відповісти:
Чому в тобі я хочу доньку мати.
На світі стільки виросло дівчат,
А я чомусь у тебе закохався.
Моя душа не слухає порад.
Своєму серцю я давно зізнався:
Моє кохання проросло в роки
І вистраждано болем найсильнішим.
Твоєї хочу доторкатися руки,
І очі бачити твої найкрасивіші.
Я хочу дуже ніжно цілувати
Твоє волосся, гладячи ласкаво.
І пальцями легенько доторкатись
До губ твоїх красивих і яскравих.
Я хочу, щоб до мене притискалась,
Коли радієш ти, і чи коли сумуєш.
І щоб мене завжди за руку брала,
Коли мені свою любов даруєш.
Моя донька! Не хочу більш нічого
Додати в мою доленьку до віку.
Лише тебе, мого дитя рідного.
Нічого іншого й не треба чоловіку!
Я би не став вiршi писати
© Copyright: Валерий Гришков, 2025
Свидетельство о публикации №125021804330
Свидетельство о публикации №125021804330
Рецензии